Детальний огляд вимог до алкотестерів в Україні: технічний регламент, повірка, міжповірочні інтервали та чому ці прилади не можуть бути медичними виробами.
В Україні досі діє застарілий наказ МОЗ та МВС щодо алкотестерів. Які вимоги чинні насправді — аналізуємо в цій статті.
Аналіз правового статусу допустимої норми алкоголю в крові водія в Україні
Таблиця переведення одиниць вимірювання алкоголю. Проміле в г / л,%, bac, brac, г / 100мл, мг / л і т.д.
Яка доза алкоголю допустима на території україни в проміле.
На сьогодні в Україні залишається неврегульованим правовий статус вимог до технічних засобів, які використовуються для виявлення стану алкогольного сп’яніння водіїв. Найбільш проблемним є положення спільного наказу МОЗ та МВС України №1452/735 від 09.11.2015 року, яке вимагає, щоб алкотестер був «дозволеним МОЗ та Держспоживстандартом України». Ця вимога на сьогодні втратила актуальність з кількох причин.
Чому вимоги наказу №1452/735 не відповідають чинному законодавству?
Попри це, на практиці і поліція, і суди часто продовжують застосовувати саме цей спільний наказ, створюючи правову колізію між застарілою нормою і чинним технічним регулюванням.
Єдиним нормативним документом, який встановлює вимоги до алкотестерів, що використовуються у сфері контролю водіїв, є Технічний регламент законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (постанова КМУ №94 від 13.01.2016).
У статті 266-1 КУпАП чітко вказано:
"Засобами вимірювальної техніки, що використовуються для перевірки стану сп’яніння, є законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, які повинні відповідати Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»."
Тобто, якщо алкотестер не відповідає технічному регламенту – його показання не мають юридичної сили у судовому процесі.
Постанова КМУ №1103 від 17.12.2008 року прямо зобов’язала МОЗ та МВС привести свої нормативно-правові акти у відповідність до чинного законодавства (п. 4). Проте спільний наказ №1452/735 досі не оновлено, а вимога про дозволи МОЗ та Держспоживстандарту залишається невиконуваною і суперечливою.
Таким чином, ситуація потребує термінового нормативного врегулювання, зокрема – оновлення спільного наказу №1452/735.